Відпочинок у Сен-Мартені

Відпочинок на Малих Антильських островах

Не всіх людей приваблюють масові подорожі. Дехто любить усамітнитися і втекти від усіх у той час, як для інших неприйнятно бути у відчуженні на відпочинку. Ці уподобання абсолютно не залежать від фінансового становища туристів. Я знаю особистостей, які не мають фантастичних доходів, вони економлять, відкладаючи щодня якусь частину грошей, призначених на дрібні витрати, щоб один раз на рік вирватися і подивитися світ. А є туристи, які мають "велике щастя" які бояться їхати на край світу в незвідані місця. Причини бувають абсолютно різні: страх перед довгим перельотом, як залишити сім'ю, хто буде керувати бізнесом і т.д.  Знаю тільки, що ми до них не належимо, за першої ж нагоди вирушаємо на пошуки подорожей!

Одна наша знайома з Канади розповідала: "Минулого року на Різдво, ми вирішили вирватися із засніженої Канади, на який-небудь сонячний берег. Мали ми їхати до Карибського басейну о. Маргарита, що розташований на північ від Венесуели. Раділи, що незабаром уже день нашого вильоту. Але за два тижні до запланованої поїздки нам зателефонували з туристичної компанії, і, на наш неприємний подив, повідомили, що цю екскурсію скасовано через громадянську війну у Венесуелі. Припинилася доставка різної живності, були закриті всі готелі до моменту, поки все не заспокоїться. Звісно, ми були страшенно засмучені, менеджер запропонував нам іншу екскурсію: Куба, Мексика, Домінікана.  Але це було не те, чого ми хотіли. Сказали, що можна було б замінити на Пуерто-Ріко, Коста-Ріка, Сент-Люсія, Аруба, Туреччину і Кайкос. Але місця на ці екскурсії були розпродані. Ми вирішили чекати, і, як то кажуть, зловити "гарячий тур", тобто в останні хвилини дуже часто бувають хороші пропозиції! Зрештою вдалося нам потрапити на екскурсію на Малі Антильські (St. Maarten/St. Martin), чому назва цього міста існує двома мовами, напишемо згодом. За тиждень після реєстрації в усіх уже були куплені квитки та запаковані валізи. Я, як завжди, люблю збиратися в останню хвилину, потім виявляється, що обов'язково забуваю кілька потрібних речей.

Рано вранці ми були готові їхати в аеропорт. Я одягнувся легко. Не хотіли ми натягувати на себе теплі кофти і штани з начосом, тому що відразу після виходу з літака можна буде готувати на собі яєчню. Ми вискочили з дому, на вулиці мороз, сніг мете, а ми без курток... Швиденько сіли в теплий автомобіль. Знайомий довіз нас в аеропорт, наш рейс був о 6.20. Близько 5 ранку ми вже під'їхали до паркінгу, а там страшні затори, нікуди стати, це зрозуміло, наближалися свята, всі їхали до своїх родин або у відпустку. Ми шукали нашу стійку AIR TRANSAT, де проходила реєстрація паспортів, черга до неї була нескінченна.  На щастя, персонал обслуговував пасажирів досить швидко, і нам не довелося довго чекати. У нас було ще трохи часу, щоб посидіти за гарячим капучино і поговорити. Потім ми з нетерпінням чекали посадки, нарешті в мегафон оголосили, що починається посадка на рейс Air Transat з номером TS 560, насамперед - інваліди, потім, всі інші. Ми цього не почули.... І зайшли в числі перших.

При вході на літак вітала нас усміхнена стюардеса, якій показували посадковий талон. Сказала, з якого боку у нас місця. Літак Airbus-330 забрав 365 пасажирів, і вилетів вчасно, а пілот мило привітав нас по мегафону і бажав гарного польоту.

Ми пристебнули ремені, я подивилася у вікно - там було темно і йшов сніг, цікаво, як буде там, на острові? - подумала я. Раптом дуже голосно запрацював мотор, вимкнулися телевізори, згасло світло, залишилися тільки маленькі лампочки, схожі на нічні. Літак злетів і все знову "стало на свої місця". Стюардеси вже були готові пригощати нас гарячими, і "дуже гарячими" напоями, різними солодощами. Спершу був невеликий сніданок, потім ми дивилися фільм "Blue Crush", а після, був час для ланчу. Наш політ був милим, спокійним і не довгим - всього 4 години.

___________________

ВЕРСИЯ НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ

Отдых на Малых Антильских островах

Не всех людей привлекают  массовые путешествия . Некоторые  любят уединиться и  убежать от всех  в то время, как  для других неприемлимо быть в отчуждении на отдыхе. Эти предпочтения абсолютно не зависят от финансового положения туристов. Я знаю личностей,  которые не имеют фантастических доходов, они экономят, откладывая ежедневно какую-то часть денег, предназначенных на мелкие расходы, что бы один раз в год вырваться,и посмотреть мир. А есть туристы, имеющие «большое счастье» , которые  боятся ехать  на край света в неизведанные места. Причины бывают абсолютно разные: страх перед долгим  перелетом, как оставить семью ? кто будет управлять бизнессом? и  т.д.  Знаю только, что мы к ним не относимся, при первой же возможности отправляемся на поиски путешествий!

Одна наша знакомая из Канады рассказывала: «В прошлом году на Рождество,мы решили вырваться из заснеженной Канады, на какой-нибудь солнечный берег. Должны были мы ехать в Карибский бассейн о.Маргарита,который находится к северу от Венесуэлы. Радовались, что вскоре уже день нашего вылета. Но за две недели до планируемой поездки нам позвонили  из  туристической компании, и к нашему неприятному удивлению сообщили, что эта экскурсия отменена из-за гражданской войны в Венесуэле. Прекратилась доставка различной живности, были закрыты все отели до момента, пока все не успокоится. Конечно, мы были  ужасно расстроены,  менеджер предложил нам  другую экскурсию :Куба, Мексика, Доминикана.  Но это было не то, чего мы хотели. Сказали, что можно было- бы заменить на Пуэрто-Рико, Коста-Рика, Сент-Люсия, Аруба, Турцию  и Кайкос. Но места на эти экскурсии были распроданы. Мы решили ждать, и как говориться, поймать «горящий тур»,то есть, в последние минуты очень часто бывают  хорошие предложения! В конце концов удалось нам попасть  на экскурсию  на Малые Антильские (St.Maarten/St.Martin),почему название этого города существует в двух языках напишем позже.Через неделю после регистрации у всех уже были куплены  билеты и упакованные чемоданы. Я, как всегда, люблю собираться в последнюю минуту, потом оказывается, что обязательно забываю пару нужных вещей.

Рано утром мы были готовы ехать в аэропорт. Я оделся легко. Не хотели мы натягивать на себя теплые кофты и штаны с начесом, т.к сразу после выхода из самолета можно будет готовить на себе яичницу. Мы выскочили из дома, на улице мороз, снег метет, а мы без курток… Быстренько уселись в теплый  автомобиль. Знакомый довез нас в аэропорт, наш  рейс был в 6.20.Около 5 утра мы уже подъехали к паркингу, а там страшные пробки, некуда стать, это понятно, приближались праздники, все ехали к своим семьям или в отпуск. Мы искали нашу стойку AIR TRANSAT, где проходила регистрация паспортов, очередь  к ней была  бесконечная.  К счастью, персонал обслуживал пассажиров довольно быстро, и нам не пришлось долго ждать. У нас было еще немного времени, что б посидеть за горячим капучино и побеседовать. Потом мы с нетерпением ждали посадки, наконец в мегафон объявили, что начинается посадка на рейс  Air Transat с номером  TS 560, в первую очередь   -  инвалиды, затем, все остальные. Мы этого не услышали…. И зашли в числе первых.

При входе на самолет приветствовала нас ,улыбающаяся стюардесса, которой показывали посадочный талон. Сказала, с какой стороны у нас места. Самолет  Airbus-330 забрал 365 пассажиров, и вылетел во время, а пилот мило приветствовал нас по мегафону  и желал хорошего полета.

Мы пристегнули ремни, я посмотрела в окно – там  было темно и шел снег, интересно, как будет там, на острове? – подумала я. Вдруг очень громко заработал мотор, выключились телевизоры, погас свет, остались только маленькие лампочки, похожие на ночные. Самолет взлетел и все снова «стало на свои места». Стюардессы уже были готовы угощать нас горячими, и «очень горячими» напитками,  разными сладостями. Сперва был небольшой завтрак, потом мы смотрели фильм  «Blue Crush»,а после, было время для ланча. Наш полет  был милым, спокойным и не долгим – всего 4 часа.