Подорож в Індію

Ранковий Мейн Базар

Поснідати вирішили там же, де вчора вечеряли (кафе Khan Chacha на Конот плейс, 170-200 рупій на людину. Хоча порції там були мізерними, але на ранок ми вже знали, що від них організм не погіршується, тому їсти йшли без зайвого страху. Як виявилося пізніше, ціни порівняно з крутішими та смачнішими місцями тут були суттєво завищені. На порядку денному був візит до одного з найвизначніших місць Делі - гробниці Хумаюна, одного з найвидатніших Могольських правителів.
Доїхати до усипальниці за 70 рупій.
У цінах на рикші ми орієнтувалися вже трохи краще, тож після сніданку ми вже жваво торгувалися з купою індусів за те, щоб доїхати до усипальниці за 70 рупій замість пропонованих 150. Дорогою зупинилися оглянути Ворота Індії.

Як і в переважній кількості туристичних об'єктів, вхід на територію комплексу Humayun's tomb склав 250 рупій (майже 5 доларів), що було повністю виправдано побаченим. Взагалі, на мою думку, гробниця Хумаюна є одним із найкращих місць у Делі!
Неабияк приємно було бачити натовп білих туристів, що додавало впевненості, що не ми одні приперлися чорт знає куди :). Там же поруч одразу за стіною території гробниці знаходиться ще одна велика занедбана усипальниця, яку на карті не позначено, а також ось такий храм:
Варто зазначити, що гробниця Хумаюна схожа на Тадж-Махал. Ця усипальниця могольського імператора також була збудована як знак великої любові - тільки не чоловіка до дружини, дружини до чоловіка. При будівництві Тадж-Махала в Агрі Джахан орієнтувався на архітектурні особливості саме гробниці Хумаюна в Делі. Я б радив відвести на це місце не менше 2 годин!

День почався шикарно, і ми з упевненістю вирушили оглядати наступний "об'єкт" - сади Лоді, що розташовані між гробницями Хумаюна та Сафдарджунга (до речі, зважте, що Делі - величезне місто, і те, що здається на карті дуже близьким, насправді потребує годину пішої ходи, тож навіть на "середні дистанції" без рикш не обійтись).

Сади Лоді являють собою немаленький парк, на території якого розташовані гробниці Мухаммада Шаха, Сікандера Лоді, усипальниці Шиш Гумбад і Бара Гумбад. Усе це - приклади архітектури 15 століття, коли в Делі панували пуштунські династії Оскільки сади Лоді є громадським парком, вхід до якого безплатний, посеред нього можна було побачити дуже багато відпочивальників. Дехто влаштовував сімейні пікніки просто під стінами гробниць.

Останньою туристичною зупинкою дня мала стати ще одна усипальня, розташована неподалік, - гробниця Сафдарджунга, збудована 1754 року. Вікіпедія чеше, що цю гробницю називають останнім спалахом світла могольської архітектури. Як би там не було з тими моголами, а гробниця справді варта уваги. На жовтень 2012 року вона перебувала в стані активної реставрації (мабуть, тому за вхід і просили 100 рупій, а не 250, як скрізь), але і в невілізованому вигляді справляла гідне враження. Потрібно буде поділитися ще одним досягненням дня - походом до офіційної туристичної інформації та турагенції Destination India по сусідству.

В Індії дуже розвинений "комісійний заробіток" - водії рікш або просто перехожі постійно намагаються затягнути туристів до якихось "хороших" магазинів або туристичних бюро (зокрема, "офіційних відділів туристичної інформації"), вони потім отримують за це комісію. Якщо ж їм вдається затягнути вас у готель, у якому ви вирішуєте зупинитися, то там вони отримують комісію за ваш рахунок (вам називають високу ціну, невелика частина якої йде тому, хто вас привів, а ви про це не здогадуєтеся). Так от саме тому за наявності будь-яких запитань/проблем спершу варто спробувати звернутися до офіційної туристичної інформації (Лоунлі Пленет підкаже).

У нас не було половини квитків на подорож і до того ж не було готелю в МакЛеод Ганджі - наступному за планом місті. Лоунлі Пленет привів нас до офіційної Турінфо на вулиці Janpath, що променем відходить із кільця площі Конот плейс: The Government of India Tourist Office: 88, Janpath, Connaught Place. Але, чесно кажучи, якість обслуговування там мене розчарувала. Працівники так собі володіли англійською, тож доводилося довго роз'яснювати питання, яких було чимало. Зрештою нам порадили звернутися до приватної турагенції по сусідству (10-15 метрів від Турінфо).
У Destination India нам довго намагалися впарити машинку, яка за 434 долари провезла б нас із Джодпуру до Удайпуру, з Удайпуру до Джайпуру, а звідти до Агри. Але викладати стартові 200 баксів у якомусь туристичному агентстві на другий день в Індії совість мені не дозволяла, тому ми обмежилися тим, що забронювали номер у МакЛеод Ганджі. Тут же ми поміняли євро за хорошим курсом - 69,3 рупії за штуку.

Варто сказати, що турагентство порадило готель, який я намагався забронювати ще в Україні через дуже хороші відгуки. Чомусь в Україні звідти мені двічі не відповіли, але дзвінок індуса з Делі індусу в МакЛеод Ганджі швидко вирішив усі питання.
Ми змушені були оплатити вартість номера прямо в агентстві, після чого отримали кольоровий ваучер, який узаконював наше бронювання. Було страшно віддавати 100% суми, не знаючи, чи "спрацює" ваучер за 500 км від Делі, але агентство нам порадили в офіційному туристичному інформаційному відомстві, тому ми ризикнули. І все спрацювало. Ще ввечері я перепитав в одного солідного індуса в магазині, він не в курсі про такі ваучери, але він запевнив нас, що все має бути добре. Так все і було.

____________________

ВЕРСИЯ НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ

Утренний Мейн Базар

Позавтракать решили там же, где вчера ужинали (кафе Khan Chacha на Конот плейс, 170-200 рупий на человека. Хотя порции там были мизерными, но наутро мы уже знали, что от них организма не ухудшается, поэтому есть шли без лишнего страха. Как оказалось позже, цены по сравнению с крутыми и вкуснее местами здесь были существенно завышены.На повестке дня был визит к одному из выдающихся мест Дели - гробницы Хумаюна, одного из величайших Могольской правителей.
Доехать до усыпальницы за 70 рупий.
В ценах на рикши мы ориентировались уже получше, поэтому после завтрака мы уже живо торговались с кучей индусов за то, чтобы  доехать до усыпальницы за 70 рупий вместо предлагаемых 150. По дороге остановились осмотреть Ворота ИндииКак и в подавляющем количество туристических объектов, вход на территорию комплекса Humayun's tomb составил 250 рупий (почти 5 долларов), что было полностью оправдано увиденным. Вообще, по моему мнению, гробница Хумаюна является одним из лучших мест в Дели!

Изрядно приятно было видеть толпу белых туристов, что придавало уверенности, что не мы одни приперлись черт знает куда :). Там же рядом сразу за стеной территории гробницы находится еще одна большая заброшенная усыпальница, которую на карте не обозначено, а также вот такой храм:
Стоит отметить, что гробница Хумаюна похожа на Тадж-Махал. Эта усыпальница могольского императора также была построена как знак большой любви - только не мужа к жене, жены к мужу. При строительстве Тадж-Махала в Агре Джахан ориентировался на архитектурные особенности именно гробницы Хумаюна в Дели. Я бы советовал отвести на это место не менее 2 часов!

День начался шикарно, и мы с уверенностью отправились осматривать следующий "объект" - сады Лоди, расположенные между гробницами Хумаюна и Сафдарджунга (кстати, учтите, что Дели - огромный город, и то, что кажется на карте очень близким, на самом деле требует час ходьбы, поэтому даже "средние дистанции" без рикш не обойтись).

Сады Лоди представляют собой немаленький парк, на территории которого находятся гробницы Мухаммада Шаха, Сикандера Лоди, усыпальницы Шиш Гумбад и Бара Гумбад. Все это - примеры архитектуры 15 века, когда в Дели господствовали пуштунские династии Поскольку сады Лоди является общественным парком, вход в который бесплатный, посреди него можно было увидеть очень много отдыхающих. Некоторые устраивал семейные пикники прямо под стенами гробниц.

Последней туристической остановкой дня должна была стать еще один усыпальница, расположенная неподалеку, - гробница Сафдарджунга, построена в 1754 году. Википедия чешет, что эту гробницу называют последней вспышкой света могольской архитектуры. Как бы там ни было с теми моголами, а гробница действительно достойна внимания. На октябрь 2012 года она находилась в состоянии активной реставрации (видимо поэтому за вход и просили 100 рупий, а не 250, как везде), но и в невилизаному виде оказывала достойное впечатление.Нужно будет поделиться еще одним достижением дня - походом в официальную туристическую информацию и турагентство Destination India по соседству.

В Индии очень развит "комиссионный заработок" - водители рикш или просто прохожие постоянно пытаются затянуть туристов в какие-то "хорошие" магазины или туристические бюро (в т.ч. "официальные отделы туристической информации"), они потом получают за это комиссию. Если же им удается затащить вас в отель, в котором вы решаете остановиться, то там они получают комиссию за ваш счет (вам называют высокую цену, небольшая часть которой идет тому, кто вас привел, а вы об этом не догадываетесь). Так вот именно поэтому при наличии каких-либо вопросов / проблем сначала стоит попробовать обратиться в официальную туристическую информацию (Лоунли Пленет подскажет).

У нас не было половины билетов на путешествие и к тому же не было отеля в МакЛеод Ганджи - следующему по плану городе. Лоунли Пленет привел нас в официальную Туринфо на улице Janpath, что лучом отходит из кольца площади Конот плейс: The Government of India Tourist Office: 88, Janpath, Connaught Place. Но, честно говоря, качество обслуживания там меня разочаровала. Работники так себе владели английским, поэтому приходилось долго разъяснять вопросы, которых было немало. В конце концов нам посоветовали обратиться к частному турагентства по соседству (10-15 метров от Туринфо).

В Destination India нам долго пытались впарить машинку, которая по 434 доллара провезла бы нас с Джодпуру в Удайпур, с Удайпур в Джайпур, а оттуда в Агры. Но выкладывать стартовые 200 баксов в каком-то туристическом агентстве на второй день в Индии совесть мне не позволяла, поэтому мы ограничились тем, что забронировали номер в МакЛеод Ганджи. Здесь же мы поменяли евро за хорошим курсом - 69,3 рупии за штуку.
Стоит сказать, что турагентство посоветовало отель, который я пытался забронировать еще в Украине из-за очень хороших отзывов. Почему-то в Украине оттуда мне дважды не ответили, но звонок индуса из Дели индусу в МакЛеод Ганджи быстро решил все вопросы.
Мы вынуждены были оплатить стоимость номера прямо в агентстве, после чего получили цветной ваучер, который узаконивал наше бронирование. Было страшно отдавать 100% суммы, не зная, "сработает" ваучер в 500 км от Дели, но агентство нам посоветовали в официальном туристическом  информационом ведомсвте, поэтому мы рискнули. И все сработало. Еще вечером я переспросил у одного солидного индуса в магазине, он не в курсе о таких ваучерах, но  он заверил нас, что все должно быть хорошо. Так все и было.